Історія краю.

Територія, яку займає Новоград-Волинський район, була заселена людьми ще в добу кам’яного віку , про що свідчать археологічні знахідки з кременя біля сіл Ярунь, Киянка, Городище. Існують археологічні знахідки існування людей доби неоліту ( 6 – 3 тис. до н. е. ). В 6-8 ст. наш район знаходився на межі двох племінних об’єднань -- древлян та дулібів (волинян).

Вперше згадується Звягель (або Возвягель) в Іпатіївському літописі у 1257-1258 роках як місто Галицько-Волинського князівства.

Походження назви міста пояснюють кількома версіями. За однією з них за часів Київської Русі по повноводній на той час Случі через Звягель проходив торговельний шлях з Києва на Захід. Річкові береги з’єднував підйомний дерев’яний міст. Коли кораблі підходили до нього -- їхні високі щогли торкалися натягнутого перед мостом каната, починав дзвонити дзвін. Це служило сигналом, що час підняти міст і пропустити корабель. Від слова “дзвони” і пішла назва міста - Звягель.

1340 року місто захопили литовські феодали. З середини ХІУ ст. ним володіли князі Звягельські. 1502 року король польський і великий князь литовський Олександр подарував місто князю Костянтину Острозькому. 1507-го року дозволено побудувати в Звягелі замок, який було зведено в першій половині ХVІ століття.

Населення міста займалося ремеслами, торгівлею, землеробством, бджільництвом, мисливством. У місті існувало 9 цехів: ковалів, слюсарів, бондарів, мечників, гончарів, сідельників, шкіряників, ткачів, шевців.

Після возз’єднання Правобережної України з Росією 1793 року Звягель, за рішенням царського уряду, мав стати адміністративним центром Волинської губернії. З цією метою його 5 липня 1795-го року перейменовано на Новоград-Волинський.

Однак через брак приміщень для адміністративних установ губернським центром став Житомир, а Новоград-Волинський з 3 липня 1804 року -- повітовим містом.

Його історія пов’язана з іменами видатних людей. Навесні 1806 року тут розташував свою штаб-квартиру славетний російський полководець М.І.Кутузов. За його вказівкою на Уваровському заводі, поблизу Новограда-Волинського, розпочалося виробництво ядер та картечі для російської армії.

Саме у Новограді-Волинському в 1823 році утворився один із центрів декабристського руху півдня Росії. Тут діяло “Товариство об”єднаних слов”ян”, яке очолили уродженець Новограда-Волинського польський революціонер Юліан Люблінський та офіцери-брати Петро і Андрій Борисови.

В першій половині ХІХ століття в Новоград-Волинському повіті розвивалось промислове виробництво. Тут було три шкіряні, поташний, цегельний, свічковий та винокурний заводи. В 1816 році в місті діяла найбільша на Волині суконна мануфактура (1356 кріпаків та 6 вільнонайманих працівників ). В 1799 році в Городниці засноване одне із найстаріших підприємств на Україні по виробництву порцелянових виробів, на якому нині працює більше двох тисяч робітників.

Восени 1846 року у Новограді-Волинському перебував Т.Г.Шевченко, який тоді брав участь в експедиції за завданням археографічної комісії на Волині та Поділлі. Поблизу колишньої поштової станції, де зупинявся Тарас Григорович, (нині це район автовокзалу) Великому Кобзарю споруджено пам’ятник.

З Новоградом-Волинським пов’язана ще одна славетна сторінка в історії української літератури. У 1871 році в місті над Случчю народилася Леся Українка /Лариса Петрівна Косач/, котра проживала тут з родиною до семирічного віку. Саме незрівнянні краєвиди Новоград-Волинщини дали натхнення поетесі на написання її славнозвісної драми-феєрії “Лісова пісня”. 1987 –го року в центрі міста споруджено пам’ятник геніальній українській поетесі та на її честь названо центральну площу міста. Неподалік, у невеликому будиночку, діє літературно-меморіальний музей Лесі Українки. Перед його фасадом -- погруддя славетної дочки українського народу. Нещодавно гостинно відчинив свої двері музей родини Косачів. Щороку у Новограді-Волинському проводиться міжнародне літературно-мистецьке свято “Лесині джерела”.

Восени 1917 року населення міста та району взяло участь у революційних подіях. На початку листопада в місті встановлено радянську владу. 21 лютого 1918 року Новоград-Волинський захопили австро-німецькі війська. Після вигнання німецьких загарбників, в листопаді 1918 року, Новоград-Волинський захопили війська Директорії. 21 квітня 1919 року місто було визволено військами Червоної Армії. 25 квітня 1920 року Новоград-Волинський захопили польські інтервенти. 27 червня 1920 року Червона Армія остаточно звільнила місто.
Болісною раною для нашого району є події колективізації, репресій та голодомору. За деякими даними було вивезено, розстріляно, загинуло від голоду десятки тисяч жителів Новоград-Волинщини.

Близько 5 тис. жителів нашого краю мужньо боролися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Понад 3 тис. їх не повернулося додому.

19 сіл нашого району було спалено фашистами (серед них – Федорівка, Немильня, Красилівка, Партизанське, Мала Цвіля, Карпилівка, Курчиця, Кленова, Прихід, Дубники, Ліпіно, Перелісянка, Броницька Гута, Курчицька Гута, Червона Воля).

Сотні людей боролись з ворогом у з”єднаннях Ковпака, Малікова, Сабурова, Шитова, Грабчака, Скубка, Шукаєва, які завдавали відчутного удару по живій силі і техніці ворога. Активно діяли підпільні групи і партизани в сс.Яворівка, Таращанка, Несолонь, Ржатківка, Курчиця, Курчицька Гута, Ярунь, Федорівка, Городниця та інших.

Новоград-Волинський район визволяла 13-а армія 1-го Українського фронту під командуванням генерал-лейтенанта Миколи Павловича Пухова.

31 грудня 1943 року передовий загін 25-го танкового корпусу в складі 20-ої мотострілкової бригади під командуванням генерал-майора П.С.Ільїна захопив с.Чижівку.

Одночасно 287 –а стрілкова дивізія під командуванням І.М.Панкратова вийшла в район села Ужачин.

Партизанське з”єднання Грабчака контролювало автомагістраль в с.Пилиповичі.

Ввечері 1 січня радянські війська і партизани увійшли в місто, а 3 січня 1944 року Новоград-Волинський було визволено від фашистів. Через 9 днів – 12 січня від фашистів були звільнені всі села району.

318 воїнів і партизанів за проявлений героїзм було відзначено державними нагородами
Великою ціною тисяч людських життів дісталося визволення нашого району, на території якого лишилось більше 150 могил, в яких поховано 3400 загиблих воїнів, партизан, мирних громадян.

За героїзм та мужність, проявлені в роки Великої Вітчизняної війни, нагороджено:

38 ветеранів району Орденом “Червоної зірки”,
27 - орденами Солдатської Слави різних ступенів,
92 –медаллю ”За відвагу”,
20 медаллю “За бойові заслуги”,
20 ветеранів, офіцерів-фронтовиків нагороджені Орденом України “Богдана Хмельницького ІІІ ступеня”,
220 – Орденами “За мужність”.
988 учасників бойових дій – орденоносці Ордена Великої Вітчизняної війни.
Населення міста та району активно відбудовувало зруйноване за час війни господарство. В 1958 році було укрупнено Новоград-Волинський район, якому підпорядковано Ярунський та Городницький райони, частина Баранівського районів.